Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Справа № 910/15411/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Студенця В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Яценка В.В.

відповідача -

третьої особи -

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Аріс-Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2014 року у справі за позовом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Приватного підприємства "Аріс-Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації про стягнення 205 356 грн.,

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 205356 грн. заборгованості, з яких 153479,80 грн. становить сума невикористаної попередньої оплати, 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами у справі договором підряду №07/11-13 від 07.11.2013 року щодо прострочення виконання та невиконанням відповідачем частини робіт за цим договором.

Рішенням господарського суду м.Києва від 10 вересня 2014 року (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153 479,80 грн. основного боргу, 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені, 10743,59 грн. штрафу, судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2014 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 7 листопада 2013 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем/генпідрядником) був укладений договір підряду №07/11-13, згідно умов якого генпідрядник зобов'язується у 2013 - 2014 роках виконати роботи замовникові, зазначені в документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти й оплатити роботи по будівництву дитячого дошкільного навчального закладу на 75 місць в с. Лісники, Києво-Святошинського району Київської області.

Строк дії договору встановлений з моменту його укладення і до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.4 укладеного договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати замовником робіт, а саме: попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 09.10.2006 року №1404 після підписання даного договору та складає до 30% від суми Договору, але не більше ніж 30% від суми річного обсягу робіт поточного року і генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) про використання коштів за призначенням;

- подальша оплата замовником проводиться після пред'явлення генпідрядником рахунка на оплату робіт після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В).

Відповідно до пункту 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язань генпідрядником (своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим), повідомивши про це його у строк один місяць.

Згідно пункту 6.2.10 цього ж договору заявник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо генпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов укладеного договору підряду позивач платіжним дорученням №457 від 18.11.2013 року (т. 1, а.с. 20) перерахував відповідачу 303 901 грн. попередньої оплати. Відповідач протягом трьох місяців з дня надходження цих коштів, тобто не пізніше 19.02.2014, повинен був підтвердити їх використання за призначенням згідно з актом форми № КБ-2В.

10.02.2014 року між сторонами у справі були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року № 1, № 2, № 3 (типові форми № КБ-2В) (т.1, а.с.22-32) та довідка про вартість будівельних робіт (типової форми № КБ-3) (т.1, а.с. 21) тільки на суму 150 421,20 грн., в решті частині відповідачем було припинено виконання будівельних робіт на об'єкті.

Листом №01-15/107/1 від 07.03.2014 року (т.1, а.с.39) позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати йому 33 765,56 грн. штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору, який був залишений відповідачем без задоволення.

Крім того, 07.04.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією №01-15/165 (т.1, а.с.41-43) з вимогою повернення йому суми невикористаної передплати зі сплатою штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань та, водночас, з урахуванням п.6.2.10 договору, повідомив відповідача про можливість відмови від укладеного між ними договору.

15.04.2014 року позивач листом № 01-15/191 (т.1, а.с.44) відмовився підписувати запропоновані відповідачем акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (№ КБ-2В) (т. 1, а.с.48-50) та довідку про їхню вартість за лютий 2014 року (№ КБ-3) посилаючись на той факт, що зазначені в них будівельні роботи не були виконані, про що свідчить акт перевірки наявності бетонних блоків від 28.02.2014 року (т.1, а.с.37-38). Також, відповідача було повідомлено про те, що враховуючи істотність порушення виконавцем умов укладеного договору, а саме безпідставне невиконання робіт з будівництва дитячого дошкільного навчального закладу, на підставі пункту 6.2.10 цього договору, він є розірваним з 15.04.2014 року та заявлено вимогу про повернення суми здійсненої передплати і сплату штрафних санкцій. Зазначені позивачем вимоги, також, були залишені відповідачем без реагування.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 153 479,80 грн. суми невикористаної попередньої оплати, 23 789,40 грн. пені, 10 743,59 грн. штрафу та 17 343,21 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно умов пункту 4.1 укладеного договору генпідрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, повинен підтвердити їх використання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) про використання коштів за призначенням.

Відповідно до пункту 4.3 цього ж договору замовник перевіряє документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість і, в разі відсутності зауважень, підписує їх.

Тобто, як правильно було встановлено судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, на виконання умов укладеного договору на всю суму здійсненої позивачем на підставі платіжного доручення № 456 від 18.11.2013 року передоплати в розмірі 303 901 грн. сторони зобов'язані були не пізніше 19.02.2014 року підписати акти приймання виконаних будівельних робіт.

Проте, сторонами 10.02.2014 року були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року № 1, № 2, № 3 тільки на суму 150 421,20 грн.

Надані відповідачем у квітні місяці 2014 року акти виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (№ КБ-2В) та довідка про їхню вартість за лютий 2014 року (№ КБ-3) на решту суми попередньої оплати сторонами підписані не були.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем, в порушення умов укладеного договору та вимог діючого законодавства України, не здійснено підтвердження використання решти суми перерахованої позивачем попередньої оплати у розмірі 153 479,80 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, фактично укладений договір підряду містить умову, відповідно до якої замовник має право достроково розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків у разі невиконання зобов'язань генпідрядником (своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим), повідомивши про це його у строк один місяць (п.6.2.1 договору).

З огляду на викладені обставини, позивач, з урахуванням істотності порушення генпідрядником умов підписаного між сторонами договору, а саме безпідставне невиконання робіт з будівництва дитячого дошкільного навчального закладу у визначені договором строки, повідомив відповідача про відмову від укладеного договору та його розірвання з 15.04.2014 року.

Таким чином, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, дійшли вірного висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача решти суми невикористаної попередньої оплати в розмірі 153 479,80 грн.

Разом з тим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, помилково посилаючись на умови пунктів 7.2 та 7.3 укладеного договору, якими передбачено відповідальність сторін за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 343,21 грн. інфляційних, 23 789,40 грн. пені та 10 743,59 грн. штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно п.6.2.10 укладеного договору замовник (позивач) має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо генпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визнаний договором, стає неможливим.

В силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги ш,одо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанн: або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх судових інстанцій не звернули уваги та не дали обгрунтованої оцінки тому факту, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення суми основного боргу, інфляційних збитків, пені та штрафу, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору підряду №07/11-13 від 07.11.2013 року щодо прострочення виконання та невиконанням відповідачем частини робіт за цим договором.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі судова колегія вважає, що висновки суду зазначені в мотивувальній частині рішення в тому, що заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій як таких, що доведені належним чином визнати законними та обґрунтованими не можна, оскільки ототожнення судами попередніх судових інстанцій наслідків застосування відшкодування позивачем завданих йому збитків та відповідальності сторін за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань сторін при закупівлі робіт, за порушення умов сторін зобов'язання щодо якості робіт та порушення ними строків виконання зобов'язання є помилковими.

Місцевий господарський суд, який не встановив обставин, необхідних для вирішення даного спору в частині стягнення з відповідача суми пені, штрафу, інфляційних та невірно застосував законодавство, яке підлягає застосуванню до даних правовідносин, прийняв рішення, яке судом апеляційної інстанції було залишене без змін.

З урахуванням викладених обставин, судова колегія вважає, що оскаржувані судові рішення судів попередніх судових інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні даних його позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аріс-Інвест" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2014 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову позивачеві в задоволені його позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу.

В решті частині рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2014 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

В.І. Студенець